Після першого туру виборів, який продемонстрував суттєву перевагу Володимира Зеленського над Петром Порошенком, усе більше експертів кажуть, що відіграти таке відставання чинному президенту буде дуже складно.

Проте аналіз ВВС News Україна доводить, що схожі випадки у світовій політиці були.

Навіть більше, це має пам’ятати Україна. У 1994 році вибори виграв Леонід Кучма — у чинного президента Леоніда Кравчука.

То були дострокові вибори президента, що стали наслідком економічної кризи і всеукраїнського страйку шахтарів.

Перший президент України, Леонід Кравчук, погодився на дочасні вибори з надією отримати вотум довіри ще на один строк.

У першому турі він отримав 38,4% голосів підтримки. Леонід Кучма, який на момент виборів вже був екс-прем’єр-міністром країни, 31%.

У другому турі Леонід Кучма отримав понад 52%, Леонід Кравчук — 45%.

Леонід Кучма, який виступав за тісніші економічні зв’язки з Росією, виграв вибори завдяки підтримці Криму та Сходу країни, яка подекуди сягала 90%. У той час як Леонід Кравчук опирався на виборців Західної та центральної України.

Зрештою, вибори 2010 року, коли за президентство боролися Юлія Тимошенко і Віктор Янукович, показали, що суттєве збільшення рейтингу можливе. Тоді лідер «Батьківщини» програла, але змогла збільшити різницю у голосах на свою підтримку на 20%.

Але як це було в інших країнах?

Аналіз ВВС News Україна показав, що у переважній більшості кандидати у президенти, які виграли вибори, не були висуванцями влади. По-друге, лише у кількох випадках різниця між кандидатами, що виходили до другого туру, була понад 10%.

Але фактом є те, що кандидати, отримавши друге місце у першому турі, спромагалися збільшити свої показники на 25-40%. Абсолютний рекорд і досі за президентом Франції Жаком Шираком, який збільшив підтримку на понад 60%.

Франція, 2002 рік, Жак Ширак/Жан Марі Ле Пен

У першому турі Жак Ширак отримав близько 20%, його суперником сенсаційно став ультраправий політик Жан Марі Ле Пен, у той час як соціаліст і голова французького уряду Ліонель Жоспен неочікувано не потрапив до другого туру.

У другому турі Жак Ширак одержав 82%, а рівень підтримки його суперника майже не зазнав змін — близько 17%.

Пояснення таких результатів крилося в особі Ле Пена: французи, і не лише вони, боялися приходу до влади націоналіста. Стурбованість успіхом Жана Марі Ле Пена висловлювали лідери різних країн, а опоненти Жака Ширака закликали виборців голосувати за нього як за «менше зло».

Румунія, 2014 рік, Клаус Йоханніс/Віктор Понта

Мер міста Сібіу, представник Ліберального християнського альянсу Клаус Йоханніс у першому турі голосування отримав понад 30% голосів. Його суперник, тодішній прем’єр-міністр Віктор Понта, підтримуваний Соціал-демократичною партією, виграв у нього понад 10%, отримавши трохи більше, ніж 40%.

Проте виборча кампанія між першим і другим туром голосування змінила ситуацію на користь пана Йоханніса, який зміг залучити на свою підтримку закордонних румунів.

Окрім того, стали відомі факти корупції провідних діячів Соціал-демократичної партії. Голову уряду також критикували за суперечливі поправки до Кримінального кодексу, які дозволяли не втрачати мандат депутата парламенту після переходу в іншу партію.

Результат — перемога Клауса Йоханніса із результатом понад 54%.

Молдова, 1996 рік, Петру Лучинський/Мірчо Снєгур

Петру Лучинський, який у радянські часи був першим секретарем ЦК КПУ Молдови, потім — головою молдавського парламенту, на виборах у 1996 році балотувався як незалежний кандидат і виграв у чинного на той час президента, Мірчо Снєгура.

У першому турі голосування розрив голосів між ними був близько 10% на користь Мірчо Снєгура: 27,6% проти 38,7%.

У другому турі Петру Лучинський подвоїв свій результат, отримавши 54%.

Перемога дісталася Лучинському, зокрема, завдяки підтримці лівих партій, які у першому турі мали непогані результати, а також прихильності російськомовного населення Молдови.

Перу, 2016 рік, Педро Пабло Кучинскі/Кейко Фухіморі

Педро Пабло Кучинскі, який очолював уряд Перу у 2005-2006 роках, переміг доньку колишнього президента країни Кейко Фухіморі із мінімальним результатом — 50,1%. Опитування перед другим туром свідчили про перемогу саме пані Фукіморі.

Донька колишнього президента Перу, Альберта Фукіморі, у першому турі здобула близько 38% голосів виборців. Педро Пабло Кучинскі — близько 20%.

Але до другого туру популярність Кейко Фукіморі знизилася. Багато хто почав остерігатися, що вона продовжуватиме авторитарну політику батька, засудженого до тюремного ув’язнення за порушення прав людини і за вбивства. Окрім того, між першим і другим турами з’явилася інформація про те, що США розслідують справу проти одного із спонсорів виборчої пані Фукіморі.

Сенегал, 2012 рік, Макі Салл/Абдулай Вад

У першому турі голосування перше місце здобув чинний президент Абдулай Вад — близько 35%. Його суперник, колишній прем’єр-міністр Макі Салл — понад 26%. Вибори супроводжувалися численними протестами і зіткненнями між опозицією і провладними силами, які призвели до загибелі і поранень людей.

Кампанія перед другим туром була більш мирною, але чинний президент програв, отримавши близько 34% підтримки.

Макі Салл став переможцем із понад 65-ма відсотками голосів виборців, зокрема, завдяки підтримці інших кандидатів у президенти.

Понад місяць тому Макі Салла знову переобрали президентом, він виграв у першому турі голосування.

Словенія, 2007 рік, Даніло Тюрк/Алоїз Петерле

За посаду президента країни боролося два незалежні кандидати: дипломат і юрист-міжнародник Даніло Тюрк та колишній голова уряду Словенії та екс-міністр закордонних справ Алоїз Петерле.

У першому турі Даніло Тюрк одержав понад 24%, його суперник — майже 29%. Проте у другому турі пан Тюрк виграв із результатом 68%.

Його перемогу вважали несподіваною: всі опитування свідчили про перевагу екс-прем’єра Петерле. Успіх став можливим завдяки тому, що його підтримали виборці інших опозиційних кандидатів, зокрема, ліберала Міті Гаспарі, який посів третє місце із результатом 20%.

Словаччина, 2014 рік, Андрей Кіска/Роберт Фіцо

Бізнесмен і філантроп Андрей Кіска виграв у чинного прем’єр-міністра Роберта Фіцо.

У першому турі Андрей Кіска програвав близько 4% своєму найближчому супернику: 24% проти 28%. Але у другому турі наростив підтримку до майже 60%.

Переможець виборів Андрій Кіска скористався своєю репутацією політичного новачка, не заплямованого звинуваченнями в корупційних діях. Він не був членом комуністичної партії, мав репутацію успішного бізнесмена і заявляв про прагнення подолати корупцію в країні.

ВВС